Слабозрячі коростенці отримали фінансову підтримку

Слабозрячі коростенці у жовтні отримали фінансову підтримку завдяки реалізації проєкту “Захист людей з інвалідністю в умовах війни”, який реалізує ГО “Чернівецька  обласна організація людей з інвалідністю “ЛІДЕР” за підтримки  американської організації Numotion Foundatoin у співпраці з Національною Асамблеєю людей з інвалідністю України.

Про це повідомляє видання 20 хвилин.

Розповідає Олена Парфенюк, голова ГО “УТОС” м. Коростеня, жінка має І групу інвалідності по зору з дитинства:

“Хочу почати з подяки за ініціативу Нелі Ковалюк, голові ЖОГО “Молодь. Жінка. Сім’я”. Якщо б не її пропозиція, мої одинадцять чоловік не отримали б ні копійки, також вона наполягла включити мене у список, так вийшло замість десяти — одинадцять. Кошти надавали жінкам-інвалідам, які мають лише маленьку пенсію без соціалки чи втрати годувальника. Погодьтесь, 2300 зараз – не дохід. Назву декого: Наташа Заріцька виховує неповнолітніх дітей, Ніла Зубрицька має супутнє захворювання — цукровий діабет, Ніна Самойленко має 70 років і самотня. На отримані 2000 грн. я купила собі теплющий спортивний костюм чорного кольору. На зиму готуюся, бо живу на дев’ятому поверсі, де вже прохолодно. Нині маю теплу річ, бо невідомо, що попереду, може знову прийдеться сидіти у підвалах… Хочу сказати, що із бюджету 1150 грн. собі на спортивний костюм я б не дала. Приємно, що вистачило сину на подарунок, який би купляла у любому випадку. Син зараз у ЗСУ, служить, “бо там потрібен”, а йому на холод необхідна тепла флісова кофта, от я її й замовила. Взагалі нам не ставили умов, що купляти. Жінки витрачали кошти на свій розсуд, беручи ліки, продукти харчування, теплі речі, дехто навіть здійснив багаторічну мрію. Всі задоволені”.  

Одна з учасниць проєкту, Віра Корицька, змогла здійснити мрію — купити сумочку. Пані Віра має інвалідність ІІ групи по зору з дитинства, працює секретаркою в ГО “УТОС” м.Коростеня і є “незамінними очима” керівниці організації.

“Я не соромлюся, бо за ці кошти купила собі сумочку. Ніяк не могла собі виділити, то діти були маленькі, то квартплата з продуктами все забирає. В місті ж від укропа до м’яса треба все купити (сміється). Пенсія маленька, зарплата в УТОСі теж. Відверто скажу, що я собі мало що дозволяла. Зараз діти виросли, але на їх допомогу я не розраховую. Звичайно, мені сестра передавала сумочку, від дочки-вчительки останеться. А піти, вибрати таку, як хочу, ніяк не складалося. Нарешті я здійснила мрію. Вибрала чорну, класичну, на роботу ходити та й більшеньку, щоби місця вистачило щось покласти. Коли прийшли гроші, я здивувалась, бо спочатку обіцяли лише тисячу, а дали дві. Приємно, що кошти надійшли протягом тижня”.  

Додамо, що подати потрібно було звичайний набір документів: паспорт, свідоцтво про інвалідність, рахунок для зарахування грошей та фото. Учасниці проєкту “Захист людей з інвалідністю в умовах війни” залишились задоволеними.