В умовах війни вміти відрізняти правдиві новини від фейків особливо важливо. Про основні правила інформаційної гігієни для громадян, сподіваємося, більшість читачів уже знає. Ми ж вирішили розповісти, як перевіряють інформацію професіонали – люди, для яких протидія фейкам є частиною щоденної роботи.
Головний критерій – джерело
Тетяна Матяш, редакторка новин видання LB.ua:
– Загалом я в новинах більше 15 років, тому досвід маю великий. З часом у мене
виробилася так звана «чуйка». Наприклад, читаю новину, яка за всіма ознаками нормальна, а вона чомусь здається підозрілою, тому не поспішаю її публікувати. Потім виявляється, що інші ЗМІ поспішили і видали цю новину, а це був фейк. Тож добре, що я вирішила витратити «зайвий» час і все перевірити.
Наразі найголовнішим критерієм правдивості новини для мене є авторитет її автора або джерела. Якщо це «неназване джерело», то й довіри немає. А от новини з російських джерел останнім часом для мене автоматично недостовірні, про що б там не йшлося.
Недевно натрапила на «новину» росЗМІ з промовистим заголовком: «Нашей целью было сократить к 2023 году население мира на 50%», – директор Pfizer. І далі навіть був фрагмент відео його виступу на економічному форумі. Звичайно, одразу зрозуміла, що це фейк і нісенітниця. Однак, я знайшла його повний виступ в ютубі. Там він каже, що мали на меті до 2023 року на 50% зменшити кількість людей, які не можуть собі дозволити ліки цієї компанії.
Щоби не піддаватися дезінформації, я раджу сумніватися. А також скласти для себе певний рейтинг авторитетних джерел, яким ви довіряєте.
Не вірте, навіть якщо хочеться
Віктор Бобиренко, експерт ГО «Бюро аналізу політики» (м. Суми):
– Мені останнім часом дуже впадають у очі так би мовити «біполярні» фейки. От, наприклад, виступає Путін перед журналістами і на запитання «Як ви ставитеся до того, що Захід надає зброю Україні?» відповідає: «Та ніяк не ставлюся. І раніше давали – це не має значення». А іншому журналісту на цю ж тему каже категорично: «А ми вдаримо за це по їх пунктам прийняття рішень!»
Тобто одна людина висловлює з одного приводу дві різні думки. В таких випадках я категоричний: якщо маємо два протилежні меседжі від одної людини, – не віримо жодному.
Ще один варіант маніпулювання, який я умовно називаю «навздогін» чи «передай пас». Хтось у самому центрі майже делікатно каже: «з українцями треба жорсткіше». Далі інший «гравець» заявить, що «всі вони тварі». Третій приймає пас і каже: «а давайте кинемо на Київ ядерну бомбу!» Кожне наступне повідомлення страшніше і брудніше. Нас змушують панікувати, лякатися. А ми натомість маємо аналізувати і перевіряти.
Треба пам’ятати також, що ми віримо в те, в що нам хочеться вірити. Сам іноді «ведуся» на якісь фейки. Черговий росіянський корабель потопили – клас! Хочеться перепостити зразу ж. Але – не треба, якщо не знаєте, чи це правда. Якщо кинути камінь у воду, – підуть кола. І невідомо, як на них зреагує ще хтось.
Перевіряти та… висміювати
Юрко Космина, політичний сатирик, журналіст, телеведучий:
– Останні три роки моя основна робота – це авторський сатиричний відеоблог «Ньюспалм» від ГО «Детектор Медіа». Це таке саркастичне щотижневе шоу для Ютубу й регіональних каналів, якраз і присвячене фейкам, дезінформації, пропаганді та іншому медійному трешу, яким нас намагаються нагодувати. До 24 лютого в фокусі уваги була брехня українських політиків, джинса українських ЗМІ та фейки українських блогерів, але в час війни з Москвою, звісно, на це – повний мораторій, тому зараз знущаємося лише з маніпуляцій ворога.
Коли шукаєш фейки в російській пропаганді, єдина складність – це знайти відосик цієї пропаганди, досі не забанений Ютубом або Фейсбуком. Бо фейків там зазвичай стільки, що відео в соцмережах за брехню блокують навіть державним органам. І правильно роблять, бо, як би тупо не звучала російська деза, а вона все одно діє. Адже, коли, скажімо, депутат Госдуми РФ втирає дітям в окупованому Скадовську, що «Батька ваш Бандера Хатинь спаліл», то мало хто з глядачів цього відосика одразу скаже: «Дядя, ти шо! Хатинь німці спалили в 43-му, а Бандера сидів у німецькому концтаборі з 41 по 44-й!» Та й гуглити ці факти у Вікіпедії теж мало хто кинеться, бо, по-перше, лінь, а по-друге – «та я історію не дуже знаю, може, й правда…»
Тому, якщо вам не хочеться їсти фейки, а гуглити й перевіряти новини самому нема ні часу, ні натхнення, пораджу найпростіше й найнадійніше: фільтруйте джерела. Коли слухаєш офіційну інформацію українського уряду, читаєш авторитетні ЗМІ чи дивишся блогерів із серйозною репутацією, ризик нарватися на фейк знижується до мінімуму. Але якщо шукатимеш інформацію в анонімних телеграм-каналах, ютубі Шарія чи роликах російських пропагандистів, то тут і перевірка інформації не допоможе: поки розпізнаєш два фейки, тобі згодують іще десять.
Іноземне – не значить правдиве
Дмитро Бунецький, головний редактор телеграм каналу «Пророк», науковий оглядач видання dev.ua:
– У проекті «Пророк» ми даємо багато новин, які не побачиш у найпопулярніших ЗМІ. Наприклад, економічні огляди і прогнози, які публікують іноземні видання. Виявилося, що таку інформацію потрібно перевіряти не менш ретельно, ніж заяви російських пропагандистів.
Наприклад, у травні російські та світові ЗМІ активно поширювали новину Reuters про те, що рубль нібито став найміцнішою валютою у світі. Але коли перевірили першоджерело, виявилося, що публікація не називає найміцніші валюти світу, а лише констатує їх зростання чи падіння до долара США з початку 2022 року. Більше того, навіть за цим рейтингом російський рубль поступався бразильському реалу.
Інший приклад – британське видання The Independent. Воно іноді видає схожі на об’єктивні, але насправді проросійські новини. Пояснити це легко, адже одним із власників ЗМІ є російський бізнесмен Олександр Лєбєдєв.
Треба пам’ятати, що ворог вкладає багато сил і коштів, щоб впливати на західні медіа, тому інформація від світових ЗМІ далеко не завжди є правдивою.
Прості поради для кожного
Оксана Тукалевська, експертка з маркетингу та PR (м. Київ):
– Все моє професійне життя – це робота з інформацією. Без достовірних даних і аналізу ситуації я не можу пропонувати брендам, з якими співпрацюю, коректні рішення, а від цього залежить їх репутація та комерційний успіх. Тому до інформації я ставлюся обережно і завжди перевіряю її достовірність. Є прості правила, якими я користуюся, та які стануть в нагоді усім.
- Отримувати інформацію з офіційних джерел, особливо щодо важливих питань.
- Читати перевірені ЗМІ. Знайти оцінку відповідності вітчизняних ЗМІ професійним стандартам можна на сайті Інституту масової інформації.
- Оцінювати джерела інформації та їх репутацію. Якщо джерелом є російське ЗМІ або умовний Шарій, – скоріш за все, в матеріалі буде маніпуляція або неправда.
- Зважати на тон публікацій – чим він «сенсаційніший» та емоційнійший (яскрава «перемога» чи «зрада», шокуюча сенсація), тим вірогідніша недостовірність.
- Користуватися ресурсами фактчекінгу, які відслідковують основні фейки в медіа, наприклад, сайт StopFake.
Публікація підготовлена в рамках проєкту «Разом Краще» ГО «Інститут Креативних Інновацій» та Асоціації професійних журналістів та рекламістів Житомирщини в рамках програми Чорноморського фонду регіонального співробітництва за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю автора та ГО і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
Олексій Гвоздик, медіаексперт
Алла Федорина, заслужена журналістка України