Домашнє насильство є серйозною проблемою вже давно. Тому той факт, що люди до нього “звикли” викликає занепокоєння.
Через це важливо розуміти, що міфи і стереотипи про домашнє насильство можуть бути шкідливими і вводити в оману. Однак, на жаль, багато хто сприймає таку інформацію за факти, які насправді можуть бути неправдивими або спотвореними. Дослідивши відповідні джерела та опитавши профільних фахівців, ми склали умовний “рейтинг” найпоширеніших міфів та стереотипів про домашнє насильство:
- Жертва завжди причина насильства. Це хибне уявлення. Насильни(ці)ки відповідальні за свої вчинки, і ніякі дії або поведінка жертви не виправдовують насильство.
- Домашнє насильство стосується лише фізичних нападів. Це стереотип, що домашнє насильство обмежується лише актами фізичного насильства. Однак, воно також може включати емоційне, психологічне, сексуальне та економічне насильство.
- Тільки жінки стають жертвами. Хоча багато жінок страждають від домашнього насильства, важливо пам’ятати, що чоловіки, діти та інші люди також можуть бути жертвами домашнього насильства. Насильство не має статевих або гендерних обмежень.
- Жертва може просто покинути насильницькі стосунки. Це помилкове припущення. Часто жертви можуть перебувати під контролем, фінансовою залежністю або страхом ізоляції, що ускладнює їх можливість покинути насильницькі стосунки.
- Насильник – це завжди людина з низьким соціальним статусом. Насильники можуть мати будь-який соціальний статус, незалежно від освіти, доходів або професійної позиції. Вони можуть бути відомими людьми у своїх громадах або навіть владними особами.
Як бачимо, ці стереотипи можуть ускладнити визнання та розуміння домашнього насильства, тому важливо розглядати цю проблему з усією серйозністю і зосереджуватися на доказах, дослідженнях та реальних історіях жертв.
А що ж говорять факти? А факти кажуть наступне:
- Насильство зростає. За даними Міністерства внутрішніх справ України, у першому півріччі 2022 року на території України зареєстровано 44 401 випадок насильства в сім’ї, що є на 11,4% більше порівняно з аналогічним періодом 2021 року. Це включає різні форми насильства, такі як фізичне, психологічне, сексуальне та економічне насильство.
- Жертви далеко не завжди звертаються до поліції. За даними Українського кризового центру “Ла Страда”, у 2020 році національна лінія довіри для жертв насильства в сім’ї отримала понад 66 тисяч дзвінків. Це свідчить про високий рівень проблеми та потребу в підтримці для жертв.
- Майже третина жінок зазнавали домашнього насильства. Згідно з даними ЮНІСЕФ, 30% українських жінок віком від 15 до 49 років стикалися з фізичним насильством, включаючи партнерське насильство.
- Домашнє насильство часто замовчується або фіксується за іншими статтями. В Україні існує проблема низького рівня звітування про домашнє насильство. Багато випадків залишаються неприхованими через страх, стигму або недовіра до правоохоронних органів.
- Законодавча база по запобіганню та протидії домашньому насильству існує. У 2017 році Верховна Рада України ухвалила законодавчі зміни, що посилюють захист жертв домашнього насильства та надають ширший спектр заходів для запобігання насильству в сім’ї. Ці зміни включали:
- Розширення визначення домашнього насильства: Закон включив ширший спектр форм насильства, таких як фізичне, психологічне, сексуальне та економічне насильство, які можуть бути застосовані в сімейних відносинах.
- Закріплення захисту жертв: Закон надав жертвам домашнього насильства право на захист, включаючи можливість отримати розпорядження суду щодо заборони на наближення, евакуації та розміщення в кризових центрах.
- Посилення відповідальності насильників: Закон передбачає суворіші кримінальні санкції для осіб, які скоюють домашнє насильство, забезпечує можливість утримання насильника під вартою та запроваджує превентивні заходи, такі як обов’язкові програми психологічної реабілітації для насильників.
- Розширення поняття “кримінального преслідування”: Закон змінив визначення кримінального преслідування, включаючи усі види домашнього насильства, незалежно від того, чи подає жертва заяву про злочин.
Тому нагадуємо, що якщо Ви потерпаєте від домашнього насильства, то не треба терпіти! Звертайтесь до правоохоронних органів, або за телефонами безкоштовних спеціалізованих гарячих ліній та сервісів:
- 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного) – Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації.
- 1547 – Урядова гаряча лінія з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей.
- (0412) 47-01-28 – Гаряча лінія Департаменту соціального захисту населення Житомирської ОДА з питань реалізації державної сімейної політики, протидії домашньому насильству, торгівлі людьми.
- 050 533 10 78 – Мультидисциплінарна мобільна бригада ЮНІСЕФ в м. Коростень.
- 096 141 51 86 – Мультидисциплінарна мобільна бригада ЮНІСЕФ в Коростенському районі.
Публікацію створено у межах співпраці UNFPA та ГО «Інноваційні соціальні рішення». Думки, погляди та рекомендації, викладені у цій публікації належать автор(к)ам і не обов’язково відображають офіційну політику чи позицію UNFPA або ГО «Інноваційні соціальні рішення»
